Tuesday, October 17th

Захоплення чи зрада?

15.12.2014 17:410 комментариевПросмотров: 55

Захоплення чи зрада
Чи можна виправдати подружню невірність людською слабкістю?

«Ми розсталися, бо наш шлюб утратив романтику. Вона зайнята дітьми, а мені потрібна була приваблива жінка…». «Я лише людина і тому маю слабкості. Чоловік же за природою мисливець» . Подібні висловлювання – майже стандартні виправдання подружньої зради. «Вона (або він) перестала мене задовольняти, наше кохання згасло» і т.ін.

Але що насправді ховається за зрадою? Задоволення чи скалічені долі?

Історія перша: «Він захопився іншою, коли я була вагітною…»

Було шкільне свято. У натовпі радісних батьків помічаю свою давню знайому Наталію. Наші діти навчаються в одній школі, але різних класах. Цього року в Наталі знову першокласниця. Старшенька дівчинка уже пішла в четвертий клас, молодшенька в перший.

На руках у моєї приятельки миле немовлятко. По одягу, мереживу видно, що дівчинка.

— Знову донечка! Класно! Вітаю! Ну, вже четвертенький напевно буде хлопчик, — сміючись вітаю Наталю. Вона посміхається, але якось дуже сумно.

— Я ж сама лишилася, — каже стиха. – Дмитра з нами нема…

В середині у мене щось обривається. Перша думка: пішов на війну. Нещодавно в зону АТО поїхав мій брат і такі переживання мені знайомі. Але я помилилася в своїх припущеннях.

— Захопився іншою жінкою…Ще минулої осені поїхав і ні слуху, ні духу, — вела далі моя подруга.

Я познайомилася з Наталією вісім років тому. Ми ходили з нашими старшими дітками в один клуб. Пізніше – бачилися в дитсадочку, тепер – в одній школі. Я знала, що вона віруюча. З чоловіком вони були досить гарною і видною парою. Молоді, енергійні, схожі зовні між собою. І тут таке лихо. Наталя розповіла, що Дмитро покинув її, коли вона була на другому місяці вагітності третьою дитинкою. Захопився іншою жінкою, місяць страждав, а далі «нова любов» поїхала до іншої країни і він за нею…Наталя лишилася сама з дітьми. Сама народжувала третю донечку. Сама збирала старшеньких до школи, сама має про все подбати. Сама – за маму, і за тата…

— Руки, ноги, слава Богу є, якось будемо жити, — сказала вона сумно, але твердо.

У її голосі не було й тіні докору чи злості, але сильний душевний біль…

На майданчику виступали наші дітки, Наталя милувалася своєю школяркою, а я своїм школярем. На руках подруги, мирно сопучи, спала крихітка, потім вона прокинулася й почала виказувати незадоволення. Ми попрощалися, я пообіцяла молитися за Наталю і телефонувати їй.

По дорозі додому думала за Дмитра. Часто я бачила, як він забирав із дитсадка дівчаток. Виглядав із ними щасливим. Невже сімейне щастя, можливість бачити, як зростають діти було принесене в жертву швидкоплинній людській пристрасті?

Історія друга: «Я хоронила батьків, а він завів коханку»

Оля прожила зі своїм чоловіком 14 років, коли почалася смуга великих випробувань. Її мама захворіла на рак. Діагностували останню стадію захворювання і Ольга мала доглянути маму до смерті.

Молода жінка поїхала до батьків за 400 кілометрів, а чоловік лишився дома із 10-річною донькою. Він – успішний спеціаліст, у неї на той час був бізнес. Подружжя мало власний будинок та все, що потрібно для життя.

— Мама відходила протягом півроку, я більшу частину часу була біля неї. Це було важким випробуванням. Скоро після маминої смерті помер і тато. Ще один життєвий удар. Я організовувала похорони, мала вирішувати майнові справи. Усе відбувалося, як у тумані, якийсь час я почувалася, ніби загубленою, була сама не своя, — згадує Оля. – Коли вже остаточно повернулася додому, то спочатку не помічала перемін. Тільки друзі намагалися на щось натякнути. Всі вже знали, що за час моїх переживань чоловік завів коханку і у них «все серйозно». Коли я дізналася правду – то мої відчуття були близькими до тих, якби він помер. Я була у відчаї…Він зрадив у найважчу для мене хвилину. Ми розійшлися…Він одружився із іншою…Поділили майно…Я не могла більше ні бачити його, ні чути про нього. Все всередині пекло від болю. Але довелося вчитися жити заново, самій виховувати доньку. У кого я могла шукати підтримки? Тільки в Бозі, не лишили мене й друзі…

Наше розлучення завдало доньці багато душевних страждань. Я бачила, як їй важко. Вона почала хворіти на «недитячі хвороби». Тоді, я зробивши колосальне зусилля над собою, зателефонувала колишньому попросила про зустріч. Я хотіла, щоб донька не почувалася «безбатченком». У чоловіка із новою дружиною дітей не було. Ми домовилися про час, коли вона зможе до нього приходити. Це допомогло. Донька заспокоїлася, вона бачилася з батьком кожні вихідні, а я не дозволяла собі ніяких негативних слів у його бік…

Я змирилася із самотністю, а про те, щоб шукати собі пару навіть не думаю.

Історія третя: «У тебе чоловік рідний».

Історія Людмили драматична, однак, дуже повчальна. Разом із чоловіком, вони виховали двох синів. Обоє мали освіту, пристойну роботу. Одного вечора, дивлячись телевізор, Людмила виявила в себе на грудях незвичне утворення. Відразу ж у серце закралася тривога. Наступного дня вона вже була у лікаря, її направили на момографію, а далі – до лікаря – мамолога.

—  У мене виявили рак, — розповідає вона. – Потрібно було терміново робити операцію з видалення груді. Я знала, що лікування онкологічних хвороб дуже складне. Але паніки чи істерики не було ні в мене, ні в чоловіка. На той момент, наш молодший син закінчував школу, старший був студентом. Мій чоловік намагався бути поруч зі мною, підтримував, як міг, працював, шукав гроші на лікування. Я відчувала його любов і до операції, і після, і коли проходила курси хіміотерапії. У мене випадало волосся, були важкі періоди, але ми проходили через усе разом. Одного разу, моя сусідка по палаті сказала мені: « У тебе чоловік різний, тому й піклується про тебе. А в мене – був уже третій і той, дізнавшись про мій діагноз знайшов собі іншу».

 Що каже Біблія.

Творцем сім’ї є Господь. Він створював шлюб не як розвагу, чи тимчасове задоволення. А як глибокі, відповідальні стосунки між чоловіком та дружиною, що мають за мету з двох зробити одне.

Ми читаємо в Святому Письмі: « Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.» (Буття 2:24).

Підтвердження цієї думки ми знаходимо на сторінках Нового заповіту. Господь каже: «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Євангеліє від Матвія 19:6).

Ісус Христос показав приклад, як потрібно жертовно любити свою другу половинку. Він порівнює стосунки між чоловіком та дружиною до стосунків між Ним та Своєю Церквою.

Звичайно, кожне подружжя переживає часи, як радісні, так і скорботні . Однак, якщо розлучення чи зрада не розглядаються, як вихід із ситуації, а шукаються шляхи, що ґрунтуються на взаєморозумінні, любові, самопожертві – шлюб здатен витримати всі випробування і з часом ставати більш якісним та міцнішим.

Комментарии

Оставить комментарий


Приеднуйтесь

Партнери сайту

Черкасская мебельная компания Bro.

Счетчик