Sunday, September 24th

Соціалізація по-християнськи: нові друзі в селі Лісове

30.06.2017 14:350 комментариевПросмотров: 7

Важко переоцінити важливість спілкування дітей-християн між собою. Та й взагалі, будь-яке християнське спілкування буде на добро, адже Божі діти завжди під Його захистом та благодаттю. Отож, знаючи ці важливі істини та маючи бажання бути у спільноті з віруючими людьми, група дітей з Думанецької церкви, яка відвідує англійську групу, мала чудовий час для подорожі в село Лісове під керівництвом диякона церкви Ігора Шльончака та свого вчителя Лідії Нестеренко.

Рисунок1Життя в цій місцевості здається хоч і цілком земним, але дещо віддаленим від нашого. Це відчувається і у стосунках між жителями села, і у відсутності щоденної прискореної гонитви за земними благами. Хоча і цим, звісно, вони займаються, проте, це далеко не на першому місці. Всім, хто хоч раз відвідав с. Лісове, відразу приходить думка про відсутність метушні і саме це якось по-особливому припадає до душі. Спочатку декілька родин купили собі маленькі хатинки в закинутому селі, яке давно вже помирало. І саме це, певно, стало поштовхом для його відродження. Тут не будуються лакшері котеджі або ж якісь надсучасні висотки. Навпаки, вражає простота, в якій ці люди створили справжній райський куточок, до якого хочеться приїздити знову і знову. Сьогодні в селі Лісове мешкає близько 60 жителів. Дуже приємним бонусом є те, що всі вони християни, тож і устрій життя тут особливий. Звісно, кожна родина має свій будинок, своє гоподарство, свої правила, але коли ці люди збираються разом, в Господньому домі — вони саме в тій братерській єдності, яку заповідав нам, християнам, Ісус.

Ще одним важливим пунктом із устрою життя в селі можна виділити домашнє навчання для діток. Адже діти тут не відвідують загальноосвітніх шкіл чи дитячих садочків. І це не тому, що в Лісовому немає школи, це вибір батьків, які відчувають відповідальність перед Господом за свою малечу. Вражає й те, що серед дітей немає невстигаючих, всі діти мають чудову підготовку, широкий кругозір, чималий багаж знань навіть у такому юному віці та велике бажання навчатися. Також, діти дуже люблять читати і самі заводять розмову про літературу та цікавляться, що читають їхні гості.

— З дитинства мама постійно знаходиться біля своєї дитини, вона вчить її тому, чим сама займається. Спочатку ми вчимося ходити та говорити, потім це якісь дрібні справи по господарству, а далі от таким природнім шляхом ми приходимо до того, що потрібно навчитися читати, писати та рахувати. Таким чином, це не є для дитини шоком, що в ролі вчителя виступає мама, адже з найменшого віку вона всьому вчила своє чадо, тож так продовжується і далі, — ділиться своїми роздумами Євтушенко Яна, жителька села Лісове та мама, яка сама займається освітою своїх трьох дітей.

Яна говорить про те, що не потрібно ставити якісь рамки щодо того, чому ви здатні навчити. До того ж, в процесі навчання дітей, самі батьки навчаються разом з ними, тож це великий плюс. Діти віком до 13 років залишилися на спільний урок англійської мови разом з місцевими однолітками, який для них з радістю провела Євтушенко Яна. Так вона навчає своїх дітей і поділилася своїм власним досвідом на конкретних прикладах. Хочеться відразу відмітити, що загальне враження від уроку не дає того відчуття втоми та бажання швидше бігти на перерву, як у звичайній школі. Майже дві години діяльності здавалися навіть не навчанням, а приємним подарунком для малечі. Фрукти з іменами дітей, ігри з картками, цікаве знайомство на предмет запам’ятати якомога більше імен створили легку атмосферу та бажання вчитися. Учні Яни були в захваті від пісеньки про каченят, для якої їм потрібно було зробити 5 жовтеньких поробок на кожен пальчик, аби всім разом заспівати. Не обійшлося і без рухливих розваг на вулиці, ігор з англійськими піснями та стрибків через скакалку.

Рисунок2Спілкування завершилося читанням історії англійською мовою, яку по черзі перекладали усі присутні. Молодь віком від 13 років зібрав на імпровізовану молодіжку пастор церкви с. Лісове Віталій Євтушенко. Перше, що зробив служитель — роздав всім аркуш паперу та ручку і наголосив на тому, що їх завжди потрібно мати з собою. Тому що коли з’являєшся з цими речами у будь-якій компанії — люди підсвідомо починають контролювати свої слова, цікавляться, що ти записуєш і цим самим людина створює собі певний авторитет. Адже спочатку людина працює на авторитет, а потім авторитет на людину. Проте, основною темою для роздумів була тема інвестування. Молодим людям було трохи незвично чути про те, що вже сьогодні їм потрібно відмовлятися від тимчасових задоволень на користь майбутнього. Те, що ми віддаємо сьогодні — отримаємо з прибутком в майбутньому, і не обов’язково мова йде про фінанси. Наші батьки з дитинства інвестують в нас свій час, свої гроші, свою любов. З роками можна побачити, які плоди це принесло. Віталій Євтушенко розповів цікавий приклад із власного життя.

— Мій батько, Владислав Петрович, з дитинства говорив нам про те, що ми хоч і його улюблені діти, але все ж, живемо в його домі, тож по суті лише тимчасові квартиранти. В нашій родині було правило: з 16 років діти починали заробляти власні кошти і 10 відсотків від будь-якого прибутку ми завжди віддавали батькові.

Навіть сьогодні Віталій пам’ятає, що 10 відсотків належать батькові і навчає так своїх дітей. Будь-який наш вибір: вибір дружини, спосіб виховання дітей, послух або непослух — це наші інвестування в майбутнє. Адже, що посієш — те й пожнеш. Прибуток ми завжди отримаємо більший, ніж вкладали, але якщо наші інвестування в свій час були хибними, то і прибуток ми отримаємо відповідний. Ми, християни, інвестуємо свій час, свою любов, таланти і можливості для свого майбутнього вічного життя. Але дуже важливо пам’ятати, що так як діти, лише квартиранти в будинку своїх батьків, так і ми, лише тимчасові жителі на цій землі, а все, що ми маємо — на тимчасовому користуванні у нас від Господа. Це наштовхує і на думку про те, що сьогодні ми стали занадно прив’язаними до матеріальних речей, які ми надбали у цьому світі. Закрийте очі і уявіть, що сталася пожежа і всі вашістатки забрав вогонь. Приблизно так це і буде, адже в життя вічне ми увійдемо зі своїми духовними надбаннями, а не депозитними вкладеннями.

В кінці спілкування всі присутні зібралися разом біля багаття для солодкого перекусу та обміну враженнями. Особливий смаколик приготувала Ая Євтушенко. Дівчина пригостила нас традиційним англійським вишневим пудингом. Її мама розповіла, що це саме та страва, яку в першу чергу вчать готувати своїх донечок справжні англійки. Хотілося б, щоб такі зустрічі між жителями села Лісове та християнами з с. Думанці стали частішими. Адже християнська соціалізація — найкращий розвиток не лише для дітей, а й для їхніх батьків. До речі, щомісяця Віталій Євтушенко запрошує християн з Черкаської області приїздити до них на цікаві та корисні сімейні конфереції, які сам і проводить. Тож, сподіваємося, що англійська група з церкви в Думанцях продовжить спілкування зі своїми новими друзями з Лісового, а всім, хто ще не відвідав це особливе місце, бажаємо обов’язково зробити це!

Комментарии

Оставить комментарий


Приеднуйтесь

Партнери сайту

Черкасская мебельная компания Bro.

Счетчик